Блистять чарівно струни водограю,
А небом синім вінчається земля
І білий птах свої розправив крила,
До Сонця тягне руки немовля.
Я в серці чую голоси співучі,
Дзвінкий лунає безтурботний сміх.
Я бачу друзів вірних щирі очі
І сиву мудрість пращурів своїх.
Весінній подих наповняє душу
І золотяться краплі кришталя.
Летить перо і падає на трави,
Як божий дар на килим вівтаря.
Пливуть в безмежність білуваті хмари,
Віноком яскрвим сонце у горі.
Шепоче вітер дикими степами,
Гуляє місяць в срібному човні.
Господній храм то золотисте поле,
Веселих днів осяяна блакить.
Барвисті квіти й нпохитні зорі,
І ця єдина Богом дана мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2019
автор: Олег Крушельницький