Знову до себе кличуть Карпати
Явою сплину древніх бовванів,
Їхніх укритих коцом пенатів--
Із тонкорунних білих туманів.
Шпилі смерек і в ню падолисті
Сніг заглазурив до невпізнання.
Сонце в міжгір’ї вибрало місце
Й з’явиться вдень, мов фата-моргана.
У кептарі вдяглись полонини,
Гріються-плещуть ріки студені.
Тут пам’ятають досі ялини
Пісню гуцула й зраджену Ксеню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857458
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2019
автор: Valentyna_S