Закохуюсь у осінь я не вперше,
Та солодко душі від хвилювань.
Тож пише вона серденьку депешу,
Любов’ю огорнувши всі слова.
Осінню казку питиму до скону,
Розбавивши її теплом душі.
Немає на землі іще такої.
Там чорнобривці мами запашні.
П’янить осіння злива пташку й звіра,
Краси по вінця в келих налива
І грає без упину моя ліра,
Вплітаючи в мелодію слова.
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857360
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2019
автор: Ганна Верес