Думки мої прудко біжать вперед,
І їх уже не повернуть назад.
Вони безстрашні наче Діомед,
І наведуть в життю моєму лад.
Життя вирує неначе океан,
І ми у нім немов оця травинка.
Хоч спереду лякає сивий туман,
Ми йдемо в кожного своя стежинка.
Нам тверда віра оптимізму додає,
І окриляють наші шляхи - дороги.
Світло любові орієнтир вказує,
І нас не лякають життєві тривоги.
Ми дійдемо до омріяної мети,
І тоді вже можна буде відпочити.
Ми визначемо свої пріорітети,
Як у подальшому ми повинні жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2019
автор: Віктор Варварич