Був перший сніг білий казковий,
Слідів немає до воріт...
Двором моїм ніхто не ходить,
А лише я і рудий кіт...
Та ми сьогодні з ним проспали,
Та ще й не з тої ноги встали...
А як заглянули в вікно,
То сну неначе й не було...
Було навколо біло - біло,
Лише у небі щось сіріло,
Може то хмари, чи туман,
Та не до них вже було нам...
Я одягнутися спішила,
Й кота чогось розвеселила,
Почав він бігати за мною,
Й був задоволений собою...
А потім розлінився й ліг,
Ще й простягнувсь аж на поріг...
І сам не хоче підніматись,
Й мені немає як пробратись...
То ж довелось мені кота,
Штовхнуть ногою так, злегка,
А він схопив мене за ногу,
І почав шкрябатися знову...
Тоді взяла я швабру в руки,
Лиш показала для науки,
Він наїжачився як звір,
Та все ж пішов уже надвір...
В дворі ми з ним попрацювали,-
Сніг відмітали й відкидали...
Потім вернулися до хати,
Сніданок разом готувати...
Нам перший сніг запам"ятався,
І він казковим нам здавався...
За першим буде другий сніг...
Й пригод ще вистачить для всіх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857338
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.12.2019
автор: геометрія