Напівдобрий для знайомих,
Напівмилий для дружини,
Напівмудрий, напівдурень,
А знедавна й напівсивий.
Напівсирість в напівснігу,
Не дощить, не замерзає,
Вітер лиже мокру стріху,
Тіло в кріслі знов куняє.
Чашку кави допиваю,
Сталактити хмар під небом,
Напівнастрій з напівранку,
Пів життя минулим стерло.
Напівгрішні всі бажання,
Напівхтось є часто в долі,
Є з ким випити до рання…
З ким би з`їсти пуд свій солі?
З ким думками поділитись,
Душу навстіж, з грудей серце…
Між бажанням помолитись,
Знов гріхи, і так не вперше.
Віртуальність стає домом,
Знов втікаю в соцмережі,
В них усе і всім відомо…
Хоч тут послуги й ведмежі.
Розриваючись на дольки,
Хочу бути там, де люди…
Та частіш все ж утікаю,
Десь, кудись, від всіх…В нікуди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2019
автор: Ярослав Ланьо