Вже п'ята осінь жовтіє у Львові
І листя кидає під ноги зелене,
Нагадує шепотом, все ще, про тебе -
Місцями так добре знайомими, рідними
І шелестом гілля шепоче про тебе,
Як тільки ступаю там, де гуляли ми -
Вулиці тут же говорять про тебе
І дощ барабанить мені в парасолю -
Уривки розказує також про тебе
Я просто не можу забути про тебе,
Але дуже хочу, бо це так нестерпно -
Тримати лиш спогадів зграю у клітці,
Які весь цей час співають про тебе,
Я хочу в минуле тих птиць відпустити,
Але вони слід залишають про тебе
І навіть той дощик не зможе вже змити
І мокрий асфальт і той парк не зможуть
Забути нас двох і не зможуть простити
Ніхто і ніщо у цім місті похмурім, навіки,
Ніколи не зможе надовго тебе замінити,
Бо я не зможу забути про тебе можливо
Та зможу пробачити, все ще буду любити
Бо важко так вирвати того із серця і вбити,
Хто почуттями своїми його зміг відкрити
Й кого так жорстоко життя розлучило зі мною
І навіть надія померла і не змогла залишити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857248
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2019
автор: Ірина Комендант