У джунглях світу хаотичних,
В минанні зустрічей-прощань
Невже ніщо таки не вічне,
Окрім світанків і смеркань?
Тут суть понять – глевка й відносна:
Вже біле – чорне, сльози – сміх…
І споглядає Вищий Розум
Оце творіння рук своїх…
Геть обнесли пізнання древо,
Мовчать пророки – у землі.
І тільки дума Кобзарева
Примарно стогне уві млі.
Тут світлі істини – розп’ято,
Кишить, глумиться сірість знов…
Та вірить - жде самотня Мати,
Бо вічна – Матері любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857219
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)