Наталії Г. присвячується…
Навіщо ріжеш без ножа?
Воно ж живе! Ще й так скуча!
Щодня вже думає про тебе,
А в снах ти поруч біля мене…
І сутками ти в голові…
Та щось з’явилось у ці дні.
Раніш писала і дзвонила…
А це вже тихо, мов забула…
Щоранку Вайбер вже гудів…
О, як же я чекав цих днів!
«Привіт, коханий» - це так мило,
Тепер же сухо й норовливо.
І ти не дзвониш пару днів…
І Скайп мовчить, як онімів.
О, серце, лягай вже спати!
Навіщо ж так себе карати?
Та воно ж цього не чує.
Мозок ним вже не керує!
Ночами спати не дає…
Страждає, плаче… Аж трясе!
06.12.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857117
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2019
автор: Vityok