Інколи слово –
одне – однесеньке,
гарне, м’яке,
як хвостик лисячий,
мов немовляти
тільце, теплесеньке
важить багато більше,
ніж тисячі.
Інколи слово,
завчасу мовлене,
рану, немов
антисептик злизує,
Серцю знаходить режим
«оновлено»,
Вводить у дію.
І біль… вислизує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)