На обличчі сліз немає,а на душі повно,
обличча посмішкою грає,а душу геть звело.
Вас підбадьорює,поради дружні,вам дає,
а в той час,шукає виходу і сам не знає,як живе.
Буває часто,така ситуація в житті,
не замічаємо,що робиться в чужій душі.
Свої проблеми,виставляєм на показ,
а вислухати ближнього-не знайдемо,всі час.
Хоч самі,ми відчуваємо,що треба нам,
поговорити,хоч з кимось,як кажуть-по душам.
Підтримки,поради-чекаємо ми всі,
і наступає час життя,коли,це найцінне в житті.
Брак часу,проблеми,що "допекли"-
не помічаємо нікого і не допоможему нікому ми.
Що коїться з людьми,чому таке життя,
чому байдужі люди і розом з ними -я!
Подумавши,вже мимоволі оправдує себе,
і перше,що в голову іде- життя тепер таке.
Хоч часом думаю-якщо в душі маю такі слова,
думки такі,ще маю-то,ще жива душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857056
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2019
автор: Бабич