***
Не зважай, не печалься, що осінь пішла,
і в минуле твоє – намальовані двері.
Подивись, як торкнулись віконного скла
у смиреннім падінні сніжинки химерні.
Це вже грудень. І це - лиш початок зими.
Перший сніг – наче в юності перше кохання.
Диво те відчувала. Ти мріяла ним.
Та для когось майнула тендітною ланню.
Той, кому ти зустрілась такою, тебе
пам’ятає, напевно: є мить-фотоспалах.
І спадає сніжинками світло з небес!
І заповнює простір, де часу так мало!
04.12.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856871
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Надія Позняк