Лунає мелодія,гоцульської трембіти,
вівчар співає,на схилах полонин.
А з гір біжать,стрімкі й могучі ріки,
що порятунком і радістю,є для людей і сіл.
Ліси зелені,розкинулись як море,
і гори височать-до неба,до зірок.
Це Закарпаття,рідне й миле моє,
де народився я, й зробив свій перший крок.
О краю мій,о земле рідна моя,
твою красу,не можна описать.
Тут відчувається життя,й панує воля,
і тут гостей,як рідних знають принимать.
Розмовний діалект,що тут панує,
робить таким красивим,закарпатський спів.
Кожний свій край,ще змалку любить і шанує,
бо кожен відчуває в собі,силу цих Карпатських гір.
Величне Закарпаття,о рідний краю мій,
під полонинов "пластя",на полонині яфиновий збір.
І чути у долинах,музик троїстих-гру і спів,
про край свій там співають-хай чує білий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856867
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Бабич