Заплакали дощі, упали сльози
У темну ніч осінньої пори.
Про щось так гучно розмовляли грози,
Світились блискавиці нам згори.
Не бійсь, кохана, я з тобою, поруч,
Коли ми двоє - не страшні́ дощі.
Сховався місяць схожий так на обруч,
Дощами ліс вмивався уночі.
А вітер шарпав, обривав останнє,
Листки летіли у холодну ніч.
Не мерзло лиш одне, палке кохання,
Торкаючи цілунком, ніжних пліч...
І що нам дощ, кохана, що нам грози,
Коли ти поруч біля мене є.
Не будуть нам страшні навіть морози,
В коханні б'ється серденько моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856838
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)