Колись давно ти був таким зерном,
Що втрапило якраз на спраглу ниву .
І дивоцвітом проросло воно -
Невідворотне серед неважливих
І розгорнувся світ, і зупинився час
(В окремих випадках таке стається)
Вона ростила плід в самій собі для вас
І разом кріпнув дух і розквітало серце .
А розум тішився: це примха ще одна
Така бентежна і така минуща…
Тому болюча пам’ять – мудрості ціна
А ти - лише зерно…одне з її припущень.
© Elena Zinthenko 04.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856822
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Zinthenko Olena