Вже вечоріє. День лягає спати.
Зима взялась розтрушувать сніги,
гасає вітер білий і патлатий -
під ліхтарем накручує стоги.
А в небі зорі, начебто намисто,
розсипались між хмарами кругом,
їх місяць з улюлюканням і свистом
зганя в яскраве стадо батогом.
Я біля грубки лускаю квасолю,
вогонь дровину обійма суху.
І вилітає дим, як чорт, на волю,
із комина, що влігся на даху.
Все слухаю, примруживши повіки,
як сніговій шкребеться у шибкИ,
і думаю про того чоловіка,
що душу перемотує в клубки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856743
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2019
автор: меланья