Розбивається серце об камінь в друзки
І від відчаю плаче душа.
В цю хвилину розходяться наші стежки –
Я йду швидко собі, поспіша.
Я вже впевненим кроком іду до мети
І ні шагу не зроблю назад.
Ці твої намагання спинить, зберегти
Жалюгідні такі у цей час.
Я тебе залишаю отам де стоїш
І благально так дивишся вслід.
Устромив саме ти в моє серце свій ніж
І розрізав його ти навпіл.
То чому ж ти назад повертаєшся знов
І на що ти надієшся ще?
Я не хочу тенет, я не хочу оков,
Й жалкувати не буду про це..
І хоч плаче душа - не повернусь назад,
Не побачиш і сліз ти моїх.
Що між нами було, замете снігопад,
Щоби ти відшукати не зміг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2019
автор: Ольга Калина