Прощається осінь, ступає легко́ю ходою,
Туди де їй снитися будуть солодкії сни.
Її проводжаєм узявшись за руки з тобою,
Вона проливає у відповідь сльози рясні.
Не плач люба осінь, тобі вже пора відпочити,
Нехай сонця промені висушать сльози твої.
Ми вдячні за те, що навчила кохати й любити,
Коханням казковим, що є лише́ у лебеді́в.
Притихли левади, не чути пташиного співу,
У сонному царстві поснули дерева й кущі.
Торкають вітри й холодять нашу осінь вразливу,
За вікнами гами розучують сильні дощі.
Теплом нашу душу завжди зігріватиме літо,
Й гаряче кохання що завжди у серці живе.
Лети наша осінь, в країну чудесного світу,
Ми будемо з радістю завжди чекати тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856617
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)