Не треба нам чекати слушний час,
Не треба цього часу для розлучень.
Достатній словниковий в нас запас
І декілька знайдем словосполучень.
Нам цінності сімейні до душі,
Нам діяти несила радикально,
Ми начебто нікуди не спішим,
Та що ж побачим в час життя фінальний.
Ми часто поряд але не разом,
Один для одного ми згубні звички,
Та забагато в нас життєвих норм ,
Партнерів щоб мінять як рукавички.
Колись давно закоханість була,
І нам колись обом дахи зривала,
Та після неї більш не віднайшла,
Того що ми спочатку відчували.
І мрію я про те що ти знайдеш,
В житті своїм по-справжньому кохану,
Їй подаруєш почуття без меж
Хоч зовсім це тобі не притаманно.
І я тоді з полегшенням зітхну,
Що ти щасливий і не одинокий,
Що вистачило в тебе талану
Зробити вирішальні перші кроки.
Сумую, злюсь, але любов жива,
Хоч поцілунки вже забули губи,
Та промовчу, скажу лише слова:
"Іди но вже вечеряти, мій любий"....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856600
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2019
автор: Анастасия Яковлева