Я з тобою з осені, подруго,
Розпустили крилоньки літа,
Ще цвітуть барвисто стиглі груди,
Ще шепочуть ніжністю вуста.
Чорнобривці зиркають у душу
І термосять учорашні сни,
А ми вальсом, вальсом поміж весни
Летимо в розгублені світи.
Осінь гладить присмирілі душі,
Шелестять намріяні стежки…
Ми такі осінньо-непокірні
Із букетом жовтих хризантем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2019
автор: Оксана Пронюк