Осінь дораховує години.
Хмари серед неба, як вовки.
Хочеться закутати в перини
всі свої нерадісні думки.
Хочеться пробитись крізь тумани,
що повзуть уперто день за днем,
поки ще мантрує понад нами
осінь відривним календарем.
Поки ще сніги не мають права
груднем обігнати листопад,
і в садку самотньо мерзне лава,
й ти собі даєш нелегко лад.
Під відчайний шепіт, що стихає,
мить за миттю скорено щораз.
Осінь добігає знову краю.
Осінь відрікається від нас...
26.12.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856460
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2019
автор: Леся Геник