Не нарікай, не нарікай,
Що вже не тих пісень душа співає
І солов’ї давно замовкли в гаю,
Й не котить хвиль назад ріка.
Часу́ за плин не дорікай,
Що стрімко твоя юність промайнула
Й найголовніше у житті минуло —
Його без жалю відпускай.
Нікому теж не докоряй,
Що мрії заповітні не здійснились,--
Вони ж леліялись й ночами снились —
Ти їх, як скарб, оберігай.
Себе даремно не картай,
Що згаяно однісіньку можливість,
Що швидко ціль утратила звабливість,
А шлях до неї пам’ятай.
Хвилини з пам’яті стирай,
Що карбували біль твій і образи,
Даруй сам милосердя й слів оази
І білий цвіт душі плекай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2019
автор: Valentyna_S