Хочеться бігти, тікати.
Просто не там і не з тими.
Толку, що пишно й строкато?
Краще нехай вже нестиме
в затишок рідного плеса,
де все близьке і знайоме.
Просто піддатись колесам,
плину невидимих йонів.
Геть — із обойми обіймів,
з посмішок, друзів з пластмаси!
Штучне — страшніше за бійню,
вбивця безцінного часу.
Скрізь — часові самовбивці.
Коміки? Ні. Камікадзе.
Доля — три крапки на бирці.
Вправні ляльки і накази.
Плівкозаїдені мізки.
Вліво чи вправо — ні кроку!
Часом, помовчати ні з ким.
Часом, дурієш нівроку.
Часом, за втечами — втечі.
Часом, себе віднаходиш.
Втечі — безмовні предтечі
краху, а може... нагоди?
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856340
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2019
автор: Олександр Обрій