Кінцевою здавалася та мить,
Коли мене гієни роздирали,
Коли шуліки в просторі кружляли,
Я просто шепотіла: не болить...
Розіпнута, на зрошеній землі
Лежала і вдивлялася у хмари,
Вслухаючись у серденька удари
Я думала: за що це все мені...
Я бачила на іклах свіжу кров,
Як сосни споглядали вниз сердито
На тіло, все діряве, наче сито,
З якого виливалася любов.
Єдиний порятунок - в небесах,
Допоки мою душу не роздерли,
Допоки із землі мене не стерли -
До Бога закричала у сльозах!
Відкрила очі, з неба дощ летить,
Чиясь міцна рука мою тримала,
Гієни всі розбіглися...і стала
Новим початком та кінцева мить.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856203
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2019
автор: Sukhovilova