***

Прочел  сегодня  замечательный  стих  Юлии  Бережко-Каминской  и  не  удержался  от  соблазна  перевести  его  на  русский  язык.
***
Ты  в  лес  идёшь,  а  он  своё  отдал
И  белый  гриб  к  тебе  не  отзовётся
Среди  ветвей,  хвоинок,  жухлых  трав
Ты  ищешь,  чем  осмыслить  бы  ведёрце.
Опята  где-то  поднимают  мох,
Лист  шевелится  поздним  сновиденьем
А  над  толпой  куражится  грибок,
Что  спрятался  среди  нагих  кореньев.  
Последний  раз  прогреет  жилка  лист
И  пахнет  дождь  -  тепло  придёт  не  скоро...
Пылает  в  травах  ровен,  пламенист
Огонь  крапленых  поздних  мухоморов.
Заходишь  вглубь,  вернёшься  по  следам,  -
Грибы  в  лесу  -  не  овощи  на  грядке...
А  лес  уже  всю  жизнь  пересказал
В  своем  непостижимом  нам  порядке.
Он  напрямик  не  пустит  грибников,
Туда,  где  в  мягких  мхах  уснула  память
Дорожки  из  своих  боровиков
Тебе  отдаст.
Да  и  другим  оставит.
Оригинал
***
Юлія  Бережко-Камінська
Ідеш,  а  ліс  усе  уже  віддав,
І  білий  гриб  до  тебе  не  озветься,
І  між  гілок,  голок,  і  з-поміж  трав
Шукаєш,  чим  осмислити  відерце.
А  десь  –  опеньки  піднімають  мох,
Ворушить  листя  пізні  сновидіння...
Сміється  гриб,  –  один  на  десятьох,  –  
Сховавшись  між  оголеним  корінням.
І  пахне  ліс  дощами  міжсезонь,
Востаннє  жилки  прогріває  листя,
І  мухоморів  краплений  вогонь
Горить  у  травах  рівно  й  пломенисто.
Ідеш  углиб  –  ні  стежки,  ні  слідів,  –  
І  зазираєш  кожному  під  шляпку...
А  ліс  уже  й  життя  переповів
В  своєму  незбагненному  порядку...
А  ліс,  хоч  і  не  пустить  напрямки,
Туди,  де  сни  в  м’яких  мохах  тепліші,
Але  стежки  своїх  боровиків
Тобі  віддасть.  
І  ще  комусь  залишить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856181
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 28.11.2019
автор: morozovlit