[i]Вони відлітають,
а ми знов чекаємо весну
на стеблах надії
у веремії ожеледиці справ.
Без піску золотого любові
дуже важко прийти
до відлиги миру.
Балаклави захисні
тільки привід для війни.
А вони відлітають
беззахисно, так відважно,
ніби просять співчуття :
крилами птаха
останнім махом
падають ниць.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856052
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2019
автор: Мандрівник