Будем жити в одному гнізді

Бавиться  дід  у  пісочку  з  онукою,
Пасочки  ліпить  .щаслива  пора.
Тішиться.тішиться  перед  розлукою.
Скоро  покине  онука  двора.

Місяць  пройшов  непомітно  і  швидко.
Щебет  дівчаток  котився  садком,
Збираються  речі.готові  лебідки.
Летіти  у  Крим  розлучитись  з  селом.

Бабця  тихенько  сльозу  витирає.
Радості  море,та  більше  проблем,
Тільки  хороше  так  швидко  минає.
Цілюсінький  місяць.а  розтанув  мов  день.

"Діду  чому  кошенятко  вмивається,
А  їжачок  утікає  від  мене,
Діду  де  сонечко  на  ніч  ховається.
Чому  воно  жовте.а  листя  зелене."

"Я  хочу  купатися.дощика  хочу".
І  діду  басейн  помпувати  пора.
В  онуки  малої  радісні  очі.
А  дід  знову  піт  витирає  з  чола.

І  гойдалка  враз  на  груші  старенькій.
За  гілку  вчепилась.наче  там  і  була.
Дід  робить  і  годить  внучці  маленькій,
Щоб  тільки  раділа.здорова  була.

Бабцю  я  хочу  з  тобою  на  вулицю,
З  дітками  гратися  біля  двора.
Бігає.грається  до  бабулі  притулиться,
Старенька    в  хустинку  вологу  збира.

Смачні  пиріжечки.свіженькі  супи,
А  тістечка.кексчи  яка  смакота.
І  ягоди  з  саду  солодкі.п*янкі.
Бабуся  для  внуків  несе  до  стола.

А  на  ніч  маленькій  казку  читає,
А  щось  там  придумує  навіть  сама.
Так  гарно  маленька  тоді  засинає.
Бабунька  скраєчку  торкається  сна.  

У  старшої  внучки  не  ті  забаганки,
Щоб  велосипед  був  завжди  на  ходу,
Вона  вже  далеко  від  гойдалкий  ляльки.
От  тільки  подружок  нема  на  кутку.

Приїхала  дочка,спаковані    речі,
У  діда  задача  везти  на  кордон.
Заплакані  очі  в  старих  і  в  малечі,
Прощання,обійми,посадка  в  салон.

Ми  тут  залишаємось,їм  чужина,
А  як  я  так    раніше  до  Криму  хотів.
Перейшли  дві  межі,́звонок  звідтіля.
Де  над  Армянськом  кислотний  дим.

Раз  на  рік  доторкнутися  щастя.
Знов  чекати  сотні  днів,
Може  завтра  поверне  на  краще,
І  ми  будем  в  одному  гнізді.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855985
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2019
автор: Не Тарас