Мокрі дощі, осіння прохолода, коротші дні та усе довші ночі, спокій душевний, як винагорода, засмучення, нам відкриває очі! Білим туманом обіймаються пейзажі, до криги підготовилось озерце, стоять качки на березі, як стражі, засмучення, нам закриває серце! То зачерствіємо, то часом тонкосльозі, то відкриваємося, то для всіх закриті, засмучення ми подолати в змозі, у променях небесної блакиті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855924
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2019
автор: Олег Князь