Похмурий ранок навіває
щемливий смуток,
задає такі вже звичні запитання:
Чому я тут? Для чого це?
Що відпрацьовую? Навіщо?
І чим закінчиться урок?
Чи здам я "іспити" успішно?
Чи зважусь на наступний крок?
А в місті осінь.
Ми так схожі із нею в чо́мусь.
У саду збираю яблука червоні,
чогось чекаю, когось жду...
Вже листям вкриті тротуари.
Тремтить в повітрі гіркота
того, що звемо ми прощанням.
Бо зустрічі - то як весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2019
автор: Tanita N