В небесах висять ворони.
Під ногами спить туман .
Вже без листя сірі крони.
В серці ріже ураган.
Хтось іде, а хтось дрімає,
Лабіринтами споруд.
У місцях де нас немає,
Тільки дим, бетон і бруд.
Поспішай, біжи, рятуйся.
Чому все тепер не так?
Озирнись і розчаруйся,
Це світ вуличних собак:
Де згризуть коли голодні
— кожен жадібно шукає.
Не зігріють в дні холодні,
Якщо ти не частка зграї.
Та продовжуй жити далі,
Усміхайся всім на зло,
Може, поїзд на вокзалі,
Привезе тобі тепло .
16.11.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855737
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2019
автор: Моряк