З надією дивився він на небо,
Чекаючи для себе на сигнал.
Воно ж мовчало… Може так і треба,
Хоча він заслуговував на шквал.
Бо річ не в знаках і не в погляданні,
Не в кількості прочитаних послань…
Пусті і наче награні зізнання
На фоні нескінченних коливань –
Це те, що ним крутило час від часу,
бурлило і жбурляло різнобіч.
А він, так і не зчувши Його гласу,
ЗастиГ на роздоріжжі протиріч.
2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2019
автор: шустрий