Ранок осінній,іній на вікні,
листочок виноградний,сухий он на трубі.
І тільки сонечко,що сходить,з-за гори,
наче нам промовляє-радій,давай живи.
І чути в далені,як півень пісеньку співає,
хто,ще невстав,його наче будильник піднімає.
Ніжне повітря й трава,вся у росі,
доповнюють картину,під стріхов горобці.
Ось сад,що літом радував красою,
сумним,щось став він,осінньою порою.
Тільки калина,грає ягодками і сміється,
хоча і їй,повірте-не легко,теж живеться.
Сумну картину,написала осінь на дворі,
і сумно всім,теж сум панує на душі.
А ось у хаті,на підвіконні орхідея розцвіла,
вона красива і всім показує,що є життя.
Так,то у хаті а,що буде на дворі-
у роздумах говорю сам собі.
А відповідь приходить,десь здалека-
ти потерпи,картина змінеться прийдо весна.
А виноградний лист,гойдається на висоті,
він вже сухий,але не поступається зимі.
Можливо вірить в себе і хоче,щось змінити,
але я думаю,листочок як усі-просто хоче жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855614
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2019
автор: Бабич