Риба коли помирає йде на глибину
І я колись знав малу одну
Вона різала собі вени і постила в інстаграм
Я декілька разів натякав їй, що вени не там
Носила рвані мешти, пила червоне вино
На свій старенький телефон знімала кіно
Розумієш, головне, казала мені
Я бачу вгорі те, що люди бачать на дні
І декому подобаються тексти а декому голоси
Хтось пам'ятає події, а хтось згадує часи
Хтось тримє в кишенях, а хтось в голові
Прикинь, говорила вона, як мені?
Як мені в вашій пітьмі, в вашій любові
Вашій війні, в вашій ненависті і непокорі
Як мені втриматися на плаву, не піти на дно
Пережити місячні, і здати накінець ЗНО
Як втримати кров в венах і капілярах
Не пролити її і всидіти на парах
Як?
Не знаю мала, справді не знаю
Я сам то знайду то зламаю
Ти краще злізь з підвіконня в кімнату
Повір, каліцтво йде, лиш старому пірату
А чорне поліції і морякам, котельням і маякам
Ну ОК, говорила вона, відлітаючи від вікна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855538
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2019
автор: Yar_oslav