Чумацький шлях в небесній тьмі,
Мов димом стелеться над полем.
В копиці сіна ми самі.
Лиш ми. І ні душі довкола...
Я чую в теплій темноті,
Як б'ється серденько кохане,
Крізь безсоромність шепотінь,
Допоки ранок не настане.
Змішався п’яний запах трав
Із запахом твого волосся.
Твою цноту я там украв.
За те караю себе й досі.
Не раз від спогадів зітхав!
Твоє збентежене обличчя!
Про те, що я Тебе кохав
Чумацький шлях у свідки кличу!
Ту справжність юних поривань
Згадав я знову на світанку.
І чистоту переживань...
І гіркоту розчарувань...
І сльози першої коханки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855490
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.11.2019
автор: Сергій Прокопенко