Люблю тебе,моє миле село,
яка пора на дворі-все рівно.
Горжусь тобою,за тебе вболіваю,
хоч і не завжди,все добре-чесно, я зізнаюсь.
Мандруючи,по вулицях свого села,
бачу будинки і двори,в яких панує доброта.
По них,я бачу-працьовиті люди,тут живуть,
а ще такі,що сімейний побут бережуть.
Моє село,мій край,що з малку у душі,
розмовний діалект-який не завжди,розуміють всі.
Але,ти мій,моїй душі, рідная земля-
де я живу а головне,де народився я.
Я з Закрпаття,так я Углянин,
і я горжуся-я дитя,цих гір і полонин.
Це не Європа,Америка,не Обітованна,це земля-
то Закрпаття,Марамороша ніжная душа.
І хай цвіте і пахне Закарпаття миле,
де гір Карпатських велич і спів трембіти лине.
А рідна Угля,Едельвейсом хай цвіте,
і все життя моє,в душі вона буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855454
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: Бабич