Хай все далі так залишається,
Хоч й немає чому радіти.
Я людина, яка усміхається,
І мій погляд зів’ялі квіти.
Хай пектимуть забуті погрози,
Пам’ятаю про біль і страх,
Пам’ятаю чомусь її сльози.
Замерзаю у своїх руках.
Хай осінньо пахне свободою,
За роки вже байдуже стало.
Не слідкую за їньою модою,
Лиш вона, щоб спокійно спала.
06.10.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855450
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: Моряк