День золотиться лишень
Вдіває жовтий глей
На білих кронах вишень
Співає соловей.
У тому глею зрання
Небесного вогня
Душа мабуть з незнання
Шукає навмання.
Утома ломить кості
І запирає дух
А там у високості
Небесний плине рух.
І вже душа в знемозі
Не вистачає сил
Прийдеться в пів дорозі
Просити в неба крил.
Небесна хвиля грає
Й здалось мені що враз
У просторі безкраїм
Спинився в леті час.
Надвірна
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855439
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський