Три криниці, джерела́,
Три криниці Роду
З них черпа́ли і черпа́ють
Ще відрами воду.
Перша, - де гори Бескиди
В Красній при долині,
При поті́чку, при дорозі
Дає воду й нині.
Гора Собкова висока
Сонце зустрічає,
Там Кичера в кінці дня
Промені збирає.
Пам’ятають тамти го́ри
Древній рід хорват,
Що заселяв оці землі
До самих Карпат.
Жили тут Русини-Лемки,
Форпост України,
Що на крайнім заході
Не зазнали зміни,
А зберегли ідентичність,
Мову, Віру й Рід
І церква́ми й каплицями
Залишили слід.
На тій землі благодатній,
Яку полишили,
Бо насильно в 45-м
Їх переселили.
Друга собі причаїлась
При річці Черкасці,
При долині, біля замку
Між верб наче в казці.
Не змінилась за роки́
З колом від січкарні,
Біля неї всі з родини
Молоді та гарні
З чорно-білих фотографій
Всміхаються нам,
А та хата і криниця
І був весь їх крам.
Після переселення,
В роки повоєнні
Тяжкі, сумні та голодні,
Сердиті, злиденні.
У Ягольниці в долині
Стоїть та криниця,
Б’є ще древнє джерело,
Ще спраглий нап’ється.
Третя, - в широкій долині
Під зелен-горою
Напувала й напуває
Нащадків водою.
Приїжджали в Улашківці
Від своїх криниць -
Іван, Ганця, Нуфер, Михал,
Єва, Каська, Гриць...
Три криниці, три століття
І три покоління
Тамували у них спрагу,
Живили коріння...
21.11.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855399
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: Олекса Терен