Дивлюсь тобі я в спину в своїх снах,
Ти з пам'яті моєї вже щезаєш,
Я впевнена, ти все це відчуваєш,
Зникаєш ти уже в моїх віршах.
На запотівшім склі пишу твоє ім'я,
А потім з притиском долонею стираю,
Зів'ялі квіти із корінням вириваю,
Від цього аж здригається земля.
Увесь свій жаль кидаю в забуття,
Тебе не згадую, але й не забуваю,
Все недосказане у помислах крамсаю,
Немає в сповіді про нас вже каяття.
Спливає час та байдуже мені,
Усе про нас зникає в невідомість,
Запаморочив ти мою свідомість,
На половину розчинилась я в тобі.
Лю ❤
Листопад, 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855311
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2019
автор: Лю