Лік літам не веду,
Й голови цим собі не морочу,
Просто вірю й живу,
Хоч лякають гріхи-поторочі.
Куди дітись від них,
Вони шальки, що впали на ва́ги.
Їх немає простих,
Бо вони всі достойні уваги.
Лік літам не веду,
Й голови цим собі не морочу.
Та вчуваю біду
Й сняться, іноді, сни пророчі.
Поки тут, на землі
Я, гріхи відмолити зумію,
Відбіливши в сльозі
І поклавши на Бога надію.
Лік літам не веду,
В скронях же стугонить все частіше;
Як за пруг мій піду,
Чи душа моя буде біліша,
Білих Ангела крил,
Чи сувою, в якому хрестили...
Дай же, Господи, сил,
Щоб гріхи я свої відмолила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2019
автор: @NN@