Ти - останній листочок в моєму серці,
Осінь рве їх безжально і спалює на полях.
Почорнілі ворони занадто сьогодні відверті.
Душу мою мордують, кидаючи пострілом : карррр!
Ти – розп’яття моє у вінку із рожевих бутонів,
Ті, що так від весни все ніяк не змогли розцвісти.
Неприборкані рвуться думки-верхогони,
І кричать: відпусти нас, покинь і забудь, відпусти!
Відпускаю усе! Ти був дивом, а диво триває секунди!
Циферблат поржавів на осінніх холодних дощах.
Серед листя розсипані карми важкої корунди.
І кудись поспішають чужі перехожі в плащах.
Наталка Ярема 14.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855237
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2019
автор: Наталія Ярема