Якби ти, земле, вміла говорить,
Багато би про себе ми дізнались,
Як виселяли кращих в табори*
За те, що правду знали і казали.
Про те, як нищила Москва нас без суда,
Як ми голодні падали, як мухи,
Останнє забирали без стида
І не хотіли бачить наші муки.
Якби ти, земле, муки ті пила,
Не втрималась би в космосі – зірвалась:
Не випускали півживих з села,
Щоб гинули удома, з’ясувалось…
Чи то нам послано було так ізгори
Із волі Божої, а чи нечистий діяв,
Та наш народ ніхто не підкорив
І не позбавив на життя надії.
Чим тільки наш народ не відкуплявсь,
Але в імперії свої на все закони:
Її раби хвилюють і земля.
Та тут Расєї вже не буть ніколи!
16.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855044
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: Ганна Верес