В черговий раз не спиться, хоч зневір
Цю темну ніч за відпочинку силу.
Вже так наблизився отой, незнаний звір,
Що у подушку вклав камінну брилу.
І вже так близько прорахунок днів,
Де добре ти зробив і де розтрачі.
Витягуєш із пам'яті на дні
Ті світлі дні, де маревом удачі.
Там простір пряно травами пропах,
Ще мрії поміщаються в долоні
І перепілки кличуться в степах,
І дні такі блакитні і бездонні.
Там віриться в любові п'яний щем,
Що скоро загорне в бурхливі крила...
Приходить дійсність. Зточеним ножем
Зтинає всіх бажань тонкі вітрила.
І знов не спиться вперто, хоч зневір
Всю віру у віддалене майбутнє.
Кладе в подушку камінь темний звір,
Що змінить на історія все сутнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854987
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: Валентин Довбиш