ЗА КРОК ДО ЗИМИ

ЗА  КРОК  ДО  ЗИМИ
За  крок  ,  до  зими...як  квітка  помираю
Воскресаю,від  подиху  сонця  навесні.
О,  білий  світку-мій  любий  тихий  раю!
Тобі,  життя  оспівую  -Осанна  на  землі.
Радію,як  дитя  первоцвіту  у  росі
І  дощу  що  поливає  спраглу  землю.
Сумую,як  у  небі  хмари  крижані
І  чайкою,б'ється  розпука  у  ніч  темну.
До  душі,добирається  холод  і  туга...
Час,обриває  календарні  дні  листопаду
Вітер,  двірник  у  осені  раб  і  слуга
Він,  підмітає,опале  листя  із  саду.
В'яне,  троянда  від  пекучого  морозу
ніжна  пелюстка  осипається  тьмяніє.
Осене,ти  ідеш  у  заметіль  на  ногу  босу
Сонце  ,у  тумані...небо  ,душу  не  гріє.
М  .Чайківчанка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854960
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: Чайківчанка