Ти пробач, що кохаю, інакше не можу,
Просто знай, не наближусь до серця твого,
Твоїм іменем губи і душу зволожу,
Буду вірити знов, що достатньо цього.
Я тебе, мов перлину в душі своїй ношу,
Ти живеш там у мушлі, глибоко на дні,
Не хвилюйся, взаємності я не попрошу,
Бо щаслива тому, що ти є у мені.
Так, буває, здається, без тебе не можу,
Та ти знай, не наближусь до серця твого,
Просто іменем губи і душу зволожу,
Буду вірити знов, що достатньо цього.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854887
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2019
автор: Sukhovilova