Що не день, у новинах – за втратою втрата.
То "братання" з ордло, то розведення військ.
Раптом в друзі мої попросилася ср@ка.
Аж отвердла, зродилась надламана вісь.
У закон про освіту – за правкою правка.
Коломойша на кремль розвертає коней.
Живописна у друзях, у дівчини ср@ка
від бентег і печалей розрадить мене.
Вже й земля продається і ставлять нас раком.
Серце – загнане долею в кут цуценя.
Але, десь в Каліфорнії сфоткана, ср@ка
гріє душу, присмачена тлом циценят.
Доки ватний Макрон ліпше Жака Ширака
разом з Меркель і Трампом нахвалює Пу,
десь у Штатах пірнає підкачана срака,
мов горіх, в тихоокеанічну ропу.
І главнюк наш – "не лох". Справжній презик. Є справка
від нарколога. Уряд і Рада – "не цирк".
Та якщо у країні намітилась ср@ка –
ср@ка дівки лікує і серце, і зір.
Як би хмари не гусли і ворон не кракав,
і народ не талдичив про третій Майдан,
коли хочеться світ весь послати у ср@ку –
я гортаю світлинки зі ср@ками дам.
Як не вдієш нічого, як ти – неборака,
як від зради ще трішки – і лусне фейсбук, –
саме час, аби в стрічці з'явилася ср@ка.
Недосяжна... Та слина штурмує губу.
© Сашко Обрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854876
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2019
автор: Олександр Обрій