Я погляну в вікно, а там ти,
Все невтомно тихенько зітхаєш,
Зеленіють в далі явори,
Ніби також когось виглядають?
Недалеко ріка розлилась,
Мабуть смуток втопила в краплинах,
Може казка її не збулась
І тому у печалях година?
На узбіччі кленові листки
Загубили свою, ніби долю,
Вони місію сміло пройшли
І за вітром здійнялися знову
Зупинилась дівчина, на мить
І поклала на руку листочок,
Все розписано, як кому жить,
Як у кожному серці дзвіночок?
У природи усе на місцях
І без праці ніхто не лишився,
Навіть в ніжно-кленових листках
Колір знову легенько змінився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик