Стоїть копиця за хлівом стареньким,
Давно стоїть, обв’язана шнурком.
Із різнотрав’я, лиш полин сивенький,
Тирчить із неї порваним листком.
Ще я колись кругом піском обсипав,
Щоб було видно де чиї сліди.
Коли зимою сніг довкола випав,
Тоді я бачив мишачі ходи.
За весь цей час гніздо зробили птахи,
Від давнини зчорніла вже трава.
Копиця з часом наче всілась трохи
І зверху бур’янами поросла.
* * *
Вже втрачає листопад останні осінні листочки,
Мовчазною сльозою хмарини шпурляють дощі.
Ще довкола стоять неопалі від листя дубочки,
Мов солдати з походу накинули рвані плащі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854840
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2019
автор: Віталій Назарук