Від болю, нам зросив чоло холодний піт
І небо в тузі вмилося сльозами...
Згадуємо ми , і з нами цілий світ
Замучених голодними роками.
Як пухли ручки й ніженьки малі,
Уста шептали мамі "хочу їсти",
Великий гріх вчинила на землі
тодішня влада - вражі сталіністи.
Мов цвинтар стало не одне село,
Старих й малих косив смертельний голод.
Велике лихо в нас тоді було,
Скрізь трупи , розпач , холод...
Ридала мати з дітьми уночі,
У Боженька їм хлібчика просила,
І скрізь кричали сумно пугачі...
А смерть косила ... Всіх кругом косила.
Запалімо , друзі, свічі нині,
Спом"янімо братів своїх й сестер,
Згадаймо страшний голод в Україні
Й усіх людей , хто в ті роки помер.
Хай наші свічі світять перед небом,
Молитва щира душі зігріває.
Молитися за них нам завше треба,
Замучених народ мій пам"ятає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854798
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2019
автор: Калинонька