Я шукаю свою зорю,
А знайти мені не вдається…
З усіма я поговорю,
Може та одна відізветься.
Зорі в простір чомусь летять,
Певно долю свою шукають.
Не знайдуть, то тоді згорять,
А тепер мені всі моргають.
Пр:
І у зоряній метушні,
Із мільйонів нічних чудес.
Усміхнеться зоря мені,
Усміхнеться зоря мені,
Усміхнеться мені з небес.
Небеса – килимок із зір,
Поміж ними вмістився Місяць.
Пломеніє небесна шир,
Вітер в хмарах сніжинки місить.
Зорі в простір чомусь летять,
Певно долю свою шукають.
Не знайдуть, то тоді згорять,
А тепер мені всі моргають.
Пр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2019
автор: Віталій Назарук